Реформування системи освіти: історія, сучасність, перспективи
 Москалик Катерина
здобувач вищої освіти РДГУ, м. Рівне
ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОБЛЕМНИХ СИТУАЦІЙ
В УРОК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
Актуальною в сучасній школі залишається проблема засвоєння учнями основних норм української мови, зокрема морфологічних у процесі вивчення частин мови у початкових класах. Провідним стає питання формування особистості з власним рівнем комунікативної компетенції, що є основою самореалізації в усіх сферах суспільного життя. Тому сьогодні актуальним є пошук нових підходів, за яких формування граматичних понять в процесі вивчення морфології максимально відповідатиме віковим, психолого-лінгвістичним закономірностям розвитку учнів, забезпечуючи наступність та перспективність накопичення термінологічного базису як необхідної складової мовної та мовленнєвої компетенції. Важливу роль у теорії і практиці освіти відіграють зміст, принципи і методи навчання. Сьогодні вже саме життя вимагає розробки і впровадження диференційованого підходу до освіти, активних прийомів, форм і методів навчання. У Законі України «Про освіту» наголошується на тому, що загальна середня освіта забезпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів. Важлива роль у цьому належить проблемному навчанню. Проблемний підхід на уроках української мови розглядається як технологія розвивальної освіти, спрямована на активне одержання учнями знань, формування прийомів дослідницької пізнавальної діяльності, залучення до наукового пошуку творчості, виховання соціально значимих рис особистості [3]. 
Проблемний підхід базується на конструюванні творчих навчальних завдань, що стимулюють навчальний процес і підвищують загальну активність учнів. Проблемна ситуація формує пізнавальну спрямованість особистості, сприяє виробленню психологічної установки на подолання пізнавальних труднощів. 
Мета статті: висвітлити сутність проблемної ситуації; описати діяльність молодших школярів на основних етапах розв’язання проблемних завдань у процесі вивчення української мови; запропонувати ефективні прийоми застосування проблемних ситуацій до вивченні частин мови на уроках української мови. 
Сучасні педагогічні, психологічні дослідження свідчать про високу ефективність проблемного навчання, як впливає на рівень мислення учнів, їх самостійність і творчість. 
Значний внесок у пошук нових аспектів проблемного навчання молодших школярів зробили такі передові педагоги сучасності як: С.М. Лисенкова, С.П.Логачевська, С.Л. Рябцева, Е.І. Потапович та інші. 
Загальновідомо, що найчастіше вчитель використовує на уроках мови пояснювально-ілюстративний метод, вважає репродуктивний метод ефективним у процесі вивчення мови. Значна частина вчителів слушно вважає, що кращому засвоєнню матеріалу сприяє частково-пошуковий метод. Але незначна кількість учителів схиляється до того, що при використанні проблемного методу матеріал засвоюється краще. 
З вище зазначеного, можна зробити висновок, що для багатьох учителів у підготовці до проведення уроки звичайним є такий підхід: нова тема пояснюється так, як вона запропонована у підручнику (найчастіше методом евристичної бесіди), тобто на уроці більш активний вчитель, а не учні. Однак, процес навчання - це не просте передавання змісту навчального матеріалу в готовому вигляді. Він потребує напруженої розумової роботи учня, його власної активної участі в навчальному процесі. Цього можна досягти за допомогою активного навчання. Таким чином, проблемний тип навчання відрізняється від традиційного тим, що його метою є не тільки засвоєння результатів наукового пізнання, системи знань, але власне і процесу отримання цих результатів, формування пізнавальної діяльності. Розвиток особистих здібностей учня. За Бондар В.І., проблемна ситуація – психологічний стан, що виникає в результаті мислительної взаємодії суб’єкта (учня) з об’єктом (навчальним матеріалом), який викликає пізнавальну потребу розкрити суть процесу або явища, що вивчається. 
Більшість сучасних публікацій з теорії навчання пов'язані з проблемами активізації навчальної діяльності учнів. Мета активізації шляхом проблемного навчання полягає не в тому, щоб навчити учнів окремих розумових операцій, а в тому, щоб сформувати систему розумових дій, за допомогою яких учень зможе, використовуючи отримані знання, розв'язувати нестандартні, нестереотипні задачі. На сьогодні найчастіше проблемне навчання розглядається як технологія розвивальної освіти, спрямована на активне одержання знань, формування розумових здібностей та прийомів дослідницької діяльності, залучення до наукового пошуку, розвиток творчості. Проблемний підхід спрямований на активізацію пошукової діяльності школярів. З використанням проблемного підходу вони вчаться мислити логічно, науково, творчо, а навчальний матеріал стає для них змістовним і цікавим.[3] 
Створення проблемної ситуації - одне з найважливіших питань в теорії і практиці проблемного навчання. У початкових класах вона створюється вчителем і усвідомлюється учнями як власна .Педагог А.М. Матюшкін сформулював шість правил створення проблемних ситуацій, чотири правила керування процесом засвоєння в проблемній ситуації, п'ять правил, що визначають послідовність проблемних ситуацій. Ці правила проблемного навчання можуть служити дидактичними рекомендаціями вчителю по організації процесу проблемного навчання, однак, за певних умов. Поштовхом до пошуків шляхів виходу з проблемної ситуації є суперечливість між відомим і невідомим. Пошук шляхів розв'язання проблемної ситуації спонукає учнів до самостійних роздумів, тобто до самостійного осмислення мовного явища. Головними прийомами роботи вивчення частин мови є спостереження за мовним матеріалом ,яке створює проблемну ситуацію та евристична бесіда, яка допомагає з неї вийти. Шляхи створення проблемної ситуації на уроках граматики різноманітні. Наприклад, при вивченні прикметника можна спеціально організувати порівняння явищ і факторів (Порівняйте речення: Галявина була вкрита квітами; Галявина була вкрита білими, червоними, жовтими квітами) для визначення істотних ознак прикметника , його ролі у реченні.[4] 
Отже, проблемна ситуація виникає внаслідок постановки перед учнями проблемного завдання , тобто такого завдання, яке містить суперечливість, що властива самому мовному явищу. В даних випадках діти можуть розв'язати її самостійно, в інших - з допомогою вчителя. У проблемному завданні має поєднуватись певна новизна питання із зрозумілістю і доступністю її розкриття.[5] 
Знайти вихід із проблемної ситуації допомагає евристична бесіда. В нашому прикладі бесіда може бути проведена за такими питаннями: 
1) На яке питання відповідають слова: білі, червоні, жовті? (які?) 
2) На що вони вказують? ( на ознаку). 
3) Яка їх роль у реченні? (означення). 
4) Як змінили вони речення? 
Тему «Прикметник» можна провести і на матеріалі вправи 83 (3 клас „Рідна мова”. Ч. ІІ. [1]).
– Прочитайте текст. Чи можна точно визначити, в яку пору року відбувається подія? Чому?
– За допомогою якої частини мови текст стане зрозумілим? 
Одного ... ранку Івась пішов на прогулянку. Іде ... лісом. Навколо про щось стиха шумлять ... дерева. А он ... галявина. На ній -- ... трава. Через ... галявину простелилась ... доріжка. Куди вона веде? Мабуть, до ... озера. Саме його й шукає Івась. 
- Перебудуйте текст так, щоб була відома пора року, в яку відбувається подія 
- Зробіть висновок про значення прикметників у мовленні. 
Після вивчення матеріалу на наступному уроці проводиться перевірка: 
а) знання формулювання правила, порядку дій; 
б) ступінь сформованості умінь і навичок у вигляді самостійної перевірної роботи. 
Отже у педагогічній літературі під проблемним навчанням розуміють навчально-пізнавальну діяльність учнів із засвоєнням знань та способів діяльності на основі створення й розв’язання проблемних ситуацій. Кожна навчальна проблема - це штучна педагогічна конструкція, яка моделюється вчителем у структурі змісту навчального предмета. Проблемне запитання вчителя тільки тоді розвиватиме мислення учнів, коли і вони будуть сприймати його як своє особисте питання. [4]Ще краще, коли учні самі ставлять запитання. Досвід переконує, що коли дитина сама доходить певного висновку чи визначення, їй непотрібно заучувати напам’ять зміст навчального матеріалу шляхом багаторазового повторення. Уроки проходять жваво, цікаво. Мислення розвивається тоді, коли учень зустрічає труднощі і самостійно їх долає, у думці оглядає, досліджує широке коло фактів, явищ для вивчення проблеми. Доцільно завжди залишати щось недоведене, щоб дитині захотілося повернутися до того, що вона дізналася. Недоговорене – це ніби приманка для мислення школяра. Відповісти на проблемні запитання неможливо без залучення набутих знань, і чим більше фактів аналізується, порівнюється, тим глибше усвідомлюється кожне запитання як проблема. Створюючи проблемну ситуацію, вчитель збуджує найважливішу рушійну силу розумової активності – перехід від досягнутого рівня знань і розумового розвитку до нової сходинки, на яку треба піднятися в процесі оволодіння новими знаннями. 
Створення проблемних ситуацій є одним із ефективних способів навчальної мотивації на уроці. Найбільш значущою для ефективного навчання є мотивація, зумовлена інтелектуальною ініціативою і пізнавальними інтересами. Саме проблемна ситуація посідає важливе місце у формуванні стійких пізнавальних інтересів, спонукає учнів до самостійних роздумів, тобто до самостійного осмислення мовного явища.
Список використаних джерел
1.Вашуленко М.С., Мельничайко О.І. Рідна мова: Підручник для 3 кл. - К.: Освіта, 2000 - Ч. І. ,Ч. ІІ - 127 с. 
2.Вашуленко М.С. Навчання української мови в 4 класі. / М.С.Вашуленко // Початкова школа. – 2003. – №1. – С. 42–46. 
3.Махмутов М. І. Організація проблемного навчання в школі. / М.І.Махмутов //Книга для вчителів.-М.: Просвещение, 1997 
4. Проблемна ситуація як фактор мотивації вивчення української мови молодшими школярами [Текст] / Ольга 
Петрик // Початкова школа. - 2016. - № 12. - С. 44-46. 
5. Бондар В. І. Дидактика. / В.І.Бондар // Дидактика. - К.: Либідь, 2005 .











Коментарі

Популярні дописи з цього блогу